First page

 Все як зазвичай. Тільки день сьогодні дивний доволі. Стільки потрібно зробити. А бажання жодного. Трошечки хочеться спати. А за вікном таки осінь. Всі маленькі натяки на тепле літо минули. Залишивши за собою лише дощ, хмари. Замість золота - брудна сірість. Шкода. Якщо осінь, то золота! Якщо зима, то казкова. Але ж ні. Так не буває на світі. Продуктивність праці знизилась до нуля. З самого ранку дівчата стукотять підборами по мокрій бруківці, асфальту. Хтось стоїть в очікуванні свого маршрутного таксі, а хтось сидить в своїй( чи, може, не своїй) машині в заторах. Та всі однаково поспішають. В кожного так багато справ. Так цікаво спостерігати за переповненою людьми вулицею. Подобається сидіти на Площі Ринок на лавочці чи в кафе, де видно вулицю, і просто спостерігати. Які всі метушливі, навіть кумедні. Хоча це насправді круто бути частиною цього всесвітнього переполоху. В нас це не так. Мрію про Нью-Йорк. Ось там вирує життя. По вулицях ніде пройти. Тисячі людей. І водночас ти зовсім один. Захопливо і страшно. Скільки там величі і краси. А яка там осінь.. Справді золота...